Закон україни про відеозйомку

    Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

    1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за П згодою. Згода особи на знімання П на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
    2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
    3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.

Порадник "Міліція під контролем"
Фото, відео, аудіофіксація діяльності міліції

1. Для чого фіксувати діяльність міліціонера за допомогою технічних пристроїв?
Технічні пристрої дозволяють будь-якій людині зробити якісний – фото, -відео та –аудіо запис діяльності працівників міліції. Це потрібно в першу чергу для того, щоб мати реальну картину подій, а в другу чергу це стимулює самого працівника міліції бути уважнішим та не порушувати норми чинного законодавства. Іншими словами – фіксація того що, відбувається за допомогою технічних пристроїв, є Вашим захистом від можливих незаконних дій працівника міліції.

Не обов’язково, щоб порушення мало місце – включайте запис і не заважаючи роботі міліціонера фіксуйте його дії, які потім можуть стати доказом його вини або Вашим захистом у тій чи іншій справі.

2. Правові підстави технічної фіксації діяльності працівників міліції.
Правових підстав не так багато і вони не дають такого права «прямим текстом». Проте, відповідно до ст.19 Конституції України, громадянам дозволяється робити все те, що не заборонено законодавством. Тому, посилання на ст. 34 Конституції України та ст. 3 ЗУ «Про міліцію» є достатньою підставою для проведення –фото, -відео та –аудіо фіксації діяльності міліції , якщо це не вступає в суперечку із іншими нормами законодавства. Слід розуміти, що такими суперечностями можуть бути: фізична перешкода здійсненню покладених на міліціонера обов’язків, проведення даних дій у режимному об’єкті (наприклад – районне відділення міліції) тощо.

3. Поширені аргументи міліціонера по забороні зйомки і відповіді на них.
Відсутність чіткості в даних нормах породжує низку проблем із самим трактуванням даного права, тому треба завжди пам’ятати, що воно має бути використаним в розумних межах, які встановлюються Вами ж. При виникненні конфлікту із працівником міліції, насамперед, поясніть йому, що законодавство не забороняє Вам фіксувати його дії, а в разі потреби процитуйте норми, згадані вище. До поширених аргументів заборони зйомки можна віднести:

працівник міліції посилається на те, що він службова особа і його не можна знімати. Рішення: ст. 3 ЗУ «Про міліцію» вказує гласність його діяльності, тобто публічність.

працівник міліції посилається на ст. 302 Цивільного Кодексу України. Рішення: ст. 3 ЗУ «Про міліцію» вказує гласність його діяльності, а так як Конституція має вищу юридичну силу, дана норма не може стати причиною обмеження. У випадку, якщо міліціонер із цим не згоден – нехай подає на Вас цивільний позов до суду в рамках цивільно-правових відносин, які цей Кодекс регулює.

Норми, які регулюють дане питання в правовому полі:

Конституція України (КУ)
Стаття 34 Конституції України.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір .

Закон України «Про інформацію»
Стаття 7, пункт 2

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом .

Закон України «Про міліцію»
Стаття 3

Діяльність міліції є гласною.
http://policeundercontrol.org/pc/#article?id=13
Фотограф Киев
Видеооператор Киев

    1. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомки, який передбачено даною статтею, є суттєвою гарантією реалізації багатьох особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 ЦК), права на особисте життя (ст. ЗОЇ ЦК), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК), права на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК) тощо.
Під поняттям "фото-, кіно-, теле- чи відеозйомка" слід розуміти процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле- чи відеоносій. Оскільки процес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи, то законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода фізичної особи може виражатись як у письмовій, так і в усній формі залежно від обставин, за яких провадиться відповідна зйомка.
В окремих випадках згода особи на зйомку презумується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не висловить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку належать зйомки, які проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. У випадку, коли фізична особа заперечила щодо її фіксації на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені. І при цьому зовсім не важливо, чи ця зйомка проводилась відкрито, чи методом "прихованої камери".
Але окрім випадків заборони зйомки, законодавець також надає фізичній особі можливість захисту і у випадку, коли вона попередньо погодилась на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. У цьому випадку, фізична особа має право вимагати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Це означає, що наприклад, коли відзнятий цикл передач про відому людину, в одній з яких она поширила інформацію, що стосується її особистого життя, а потім передумала щодо оприлюднення цієї інформації, то вона вправі вимагати від відповідної телерадіокомпанії вилучення даної частини інтерв'ю з даного циклу. Аналогічно, коли фотомитець здійснив цілу серію знімків і створив виставку, то будь-яка особа, яка вважає, що та чи інша фотографія з її зображенням якимось чином порушує її право на особисте життя, то вона вправі вимагати вилучення цієї фотографії з виставки. Зрозуміло, що процес демонтажу відзнятого матеріалу чи виставки є доволі тривалим та трудомістким процесом, і тому особи, які проводили відповідні зйомки за попереднім погодженням з фізичною особою мають повне право вимагати від останньої відшкодування всіх витрат, що пов'язані з демонтажем виставки чи запису. До переліку даних витрат слід відносити як реальні збитки, так і упущений дохід, а також моральну шкоду.
    2. Право на проведення фото-, кіно-, теле- чи відеозйомок виключно за згодою особи в окремих випадках, що прямо передбачені в законі, може бути обмежене. Так, наприклад, оперативні підрозділи для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених ст. 6 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" підстав мають право здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно-і відеозйомки (п. 11 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність").

    Відеозйомка та порушення прав людини Закон України "Про доступ до публічної інформації"

    Стаття 10. Доступ до інформації про особу

1. Кожна особа має право:

1) знати у період збирання інформації, але до початку її
використання, які відомості про неї та з якою метою збираються,
як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи
поширюються, крім випадків, встановлених законом;

2) доступу до інформації про неї, яка збирається та
зберігається;

3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої
інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання,
використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог
закону;

4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних
інтересів;

5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю
особу з порушенням вимог, визначених законом.

2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і
використовується розпорядниками інформації, має бути максимально
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений
законом.

3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про
особу, зобов'язані:

1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб,
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;

2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений
законом;

3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого
доступу до неї інших осіб;

4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.

4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше,
ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація
збиралася.

5. Відмова особі в доступі до інформації про неї,
приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи
поширення інформації можуть бути оскаржені.

    Що стосується навчальних закладів, то на нашу думку, встановлення засобів відеоспостереження допускається тільки в публічних місцях, тобто в місцях численного скупчення людей, зокрема, при вході в школу, на шкільному подвір’ї, коридорах, і в жодному випадку - не в класних приміщеннях, кабінетах, туалетах, оскільки такі місця, не є публічними.
    На даний час багатьма загальноосвітніми навчальними закладами України вирішується питання отримання згоди на відео спостереження. Це намагаються робити, зокрема, шляхом встановлення на території навчального закладу камер відеонагляду після погодження цих заходів з органами громадського самоврядування навчальних закладів. На нашу думку, це є чи не єдиним правомірним способом вирішення обговорюваного питання. Разом з тим, положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 778, передбачено створення та функціонування органу громадського самоврядування навчального закладу у вигляді ради закладу, куди обираються представники педагогічного колективу, учнів (вихованців) школи II-III ступеня, батьків і громадськості. Таким чином отримується згода на від
еоспостереження усіма заінтересованими сторонами.
    Враховуючи досвід канадських колег, додатково хочемо порадити адміністрації навчального закладу підготувати «Правила відеоспостереження у навчальному закладі», де будуть визначені питання використання зібраної інформації, місця розташування відеокамер та інше. Таким чином, після погодження радою закладу та адміністрацією зазначених «Правил», питання щодо законності відеоспостереження буде знято.
    В інших випадках батьки мають знати, що будь-яка відеокамера, встановлена в школі чи поза її межами, за певних умов, може вважатись спеціальним технічним засобом протиправного отримання інформації. Останнє, до-речі, стосується і викладачів, як членів трудового колективу, який має вирішити, чи є прийнятними відповідні умови праці. Нагадаємо, що відповідно до вимог статті 29 Кодексу законів про працю України, роботодавець має проінформувати працівника під розписку про умови праці.
Саме тому, на наш погляд, в школах, де буде застосовуватись відеонагляд, про це необхідно обов’язково інформувати учнів, викладачів та батьків за допомогою таблички, що розміщується при вході в навчальний заклад зі змістом - «Здійснюється відеоспостереження».

    Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків

Громадянам гарантусться недоторканність житла. Ніхто не має права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають у ньому.
Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків охороняються законом.
Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і виїмка її в поштово телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом.
У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження із застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і кінозйомки.
Прослуховування телефонних та інших переговорів, розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду.
(Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно з Указом ПВР № 6S34-I0 від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законом № I3S1 XIV (1381-14) від 13.01.2000, 2922-111 від 10.01.2002)

Недоторканність особистого (приватного) життя — система гарантій захисту прав людини, яка включає охорону таємниці те¬лефонних розмов, особистих письмових документів і листування, таємниці інтимного та іншого сімейного життя й способу існування, заборону на збирання та розповсюдження інформації про особисте життя людини без її згоди, протидію свавільному втручанню державних органів та сторонніх осіб в житло людини та її життя.
Особисте життя, на думку цивілістів,— це поведінка особи за межами її роботи, навчання та громадської діяльності. Тим самим життя людини ніби поділяється на дві сфери: особисте жиїтя і життя суспільне.
До сфери приватного життя Конституція України відносить будь-яку конфіденційну інформацію про особу, тобто інформацію, яку не допускається збирати і розголошувати про особу без її згоди, крім випадків, передбачених законом.
Тобто сфера особистого життя — це комплекс різних обставин існування людини й інформації про неї, якому вона сама надає статусу конфіденційності, закриваючи його для стороннього нагляду та втручання, це така сфера, де людина сама визначає, що і в якому обсязі вона може оприлюднювати, а що ні, сфера, де людина, образно кажучи "сама собі законодавець".
На наш погляд, у сфері приватного життя людини можна виділити кілька аспектів:
— конфіденційність самої сфери існування людини — недоторканність житла ("мій дім — моя фортеця") чи то іншого володіння
особи, приватність робочого місця, певних відділень салону автомобіля чи іншого транспорту, приватність речей, що знаходяться при людині;
конфіденційність медико-біологічних обставин життєдіяльності людини — інформації щодо здоров'я і фізичного розвитку людини, наприклад даних медичних аналізів та лікарських рецептів, відомостей про результати досліджень ДНК на предмет наявності спадкових хвороб, інформації щодо анатомічних чи фізіологічних особливостей людини ("тілесна приватність");
— конфіденційність інтимного і сімейного життя людини — сфери кохання, переживання, інтимних стосунків, інформації щоденників, листів (збережених чи навіть не відправлених), не призначених для оприлюднення, присвячених певній особі віршів, відомостей щодо статевого та іншого інтимного життя тощо;
— інформаційно-комунікаційна конфіденційність — недоторканність як безпосереднього особистого спілкування з іншими людьми (розмов віч-на-віч), так і спілкування шляхом використання поштово-телеграфних, телефонних, комп'ютерних та інших технічних комунікацій, неприпустимість протизаконного збирання, накопичення і використання будь-якої конфіденційної інформації про особу без її згоди.
У визначенні сфери приватного життя людини можливо виділити як об'єктивний критерій — ті обставини, втручання в які з боку державних органів у примусовому порядку недопустимо (органи влади і її посадові особи можуть лише те, що передбачено законом, все інше недопустимо), так і суб'єктивний критерій, який дозволяє кожній людині самій визначати межі конфіденційності інформації про себе (одна людина категорично проти друку її фотографії в засобах масової інформації, інша, навпаки, може надати згоду на друкування еротичних знімків і навіть більше, заробляти цим на життя).
Там, де є об'єктивні чи суб'єктивні ознаки конфіденційності інформації про особисте життя, доступ до такої інформації може мати місце лише в двох випадках: з дозволу людини; в примусовому порядку, але ж лише в визначених законом випадках, за наявності передбачених для того приводів і підстав і лише в передбаченій законом формі.
Сфера особистого (приватного) життя людини — це сфера особистого існування людини (житло чи інше володіння особи, робоче місце, речі, що знаходяться при людині), обставини життєдіяльності людини, дані щодо здоров'я і фізичного розвитку людини, відомості, що містяться в медичних документах, інтимні стосунки, адресовані певній особі послання чи вірші, обставини як безпосереднього особистого спілкування з іншими людьми (розмов віч-на-віч), так і спілкування шляхом використання поштово-телеграфних, телефонних, комп'ютерних та інших технічних комунікацій, взаємовідносини в сім'ї, спілкування та стосунки з іншими людьми, зміст приватних щоденників, листів та записок, спосіб життя та всі інші конфіденційні обставини існування людини, які вона сама не вважає потрібним або можливим розголошувати.
Згідно зі ст. 32 Конституції України "ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, обумовлених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини".
Гарантії недоторканності сфери особистого життя включають: а) недопустимість свавільного втручання в особисте життя та збирання конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, обумовлених законом; б) надання людині права на ознайомлення відповідно до закону з одержаною про неї інформацією; в) надання людині права на витребування, знищення і спростування конфіденційної чи недостовірної інформації про неї; г) встановлення принципу добропорядності людини та дійового механізму юридичного захисту честі і гідності особи; д) відшкодування моральної шкоди, заподіяної безпідставним втручанням в сферу особистого життя і використанням конфіденційної інформації; є) судовий захист порушених прав.
Не допускається будь-яке вторгнення в сферу інтимного та іншого особистого життя людини: підглядання у вікно; технічне документування (відеозапис, фотографування тощо) дій чи бездіяльності людей, які знаходяться в житлових приміщеннях, особистих службових кабінетах, офісах; фіксація поведінки особи без її згоди; прослуховування розмов громадян віч-на-віч. Означені дії є незаконними, а інформація, отримана при цьому, не допускається до використання як докази.
Застосування примусових заходів для досягнення істини в кримінальному процесі взагалі, як і втручання в сферу особистого життя, допускається тільки в виняткових випадках, повинне бути зваженим і здійснюватися лише у випадках крайньої, вимушеної необхідності для захисту прав і свобод інших добропорядних громадян.
Згідно зі ст. 32 Конституції України "не допускається збирання, зберігання, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини".
Аналіз конституційних норм, положень КПК України та інших нормативних актів дає підстави для висновків про те, що процесуальне законодавство України зробило значний крок в бік гуманізації і в даний час не допускає будь-якого вторгнення в сферу інтимного, сімейного й іншого особистого життя в межах його житлового помешкання чи здійснюване поза межами суспільних місць: підглядання у вікно; технічне документування дій громадян, які знаходяться в житлових приміщеннях, особистих службових кабінетах, офісах; фіксація поведінки особи на пляжі без згоди громадянина; прослуховування розмов у будинку або поза громадськими місцями. Інформація, отримана при цьому, не підлягає використанню як доказ. Більше того, зазначені дії по її одержанню будуть ні чим іншим як вторгненням у сферу конституційних прав і свобод громадянина.
Виняток із правил передбачено лише Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", котрим оперативним підрозділам надане право постереження в громадських місцях і здійснення при цьому технічного документування. Але таке збиран¬ня інформації про особу без її згоди допускається тільки в суспільних місцях і лише в рамках оперативно-пошукової діяльності, здійснюваної з метою забезпечення безпеки держави і захисту громадян від злочинних зазіхань.
У зв'язку з цим, на наш погляд, заслуговує осудження діяльність правоохоронних органів Росії, зусиллями яких було здійснено не тільки технічне документування інтимного життя "особи, яка схожа на Генерального прокурора Росії в готельному номері, а й поширення зібраної таким чином інформації. Готельний номер — це не суспільне місце, а тимчасове житло людини, з притаманним йому правовим статусом недоторканності. Це означає, що тут виключається всяке візуальне спостереження, прослуховування розмов громадянами віч-на-віч (наодинці) і здійснення технічного документування; як виняток, припускається обшук по порушеній кримінальній справі на підставі законно прийнятого про це рішення.
Протизаконним і неприйнятним із моральної точки зору є оголошення записаних на плівку розмов "нібито вищих посадових осі України", які зафіксовані нібито шляхом підслуховування таки розмов. Зауважимо, що подібні дії мають незаконний характер я виходячи з законодавства України, так і законодавства Росії. Вон є неприпустимим засобом збору інформації, що порушує принцип юридичного процесу, ігнорує принцип недоторканності приватног життя, а отже є грубим ігноруванням прав і свобод людини і маю рішуче виключатися з юридичної практики. Будь-яка процесуальн або оперативно-пошукова діяльність повинна здійснюватися з метою досягнення завдань захисту людини і суспільства від протиправних зазіхань, а не заради збирання "компромату" і здійснюватися тільки у виняткових, передбачених законом випадках і тільки в передбаченому законом порядку.
Згідно з ч. 12 ст. 9 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" одержані внаслідок оперативно-розшукової діяльності відомості, що стосуються особистого життя, честі, гідності людини, якщо вони не містять інформації про вчинення заборонених законом дій, зберіганню не підлягають і повинні бути знищені.
Взагалі зберігатись як докази можуть лише такі фактичні дані, які належать до кримінальної події, а не є якимось іншим компроматом щодо людини (неблагочиниі вчинки), а також лише дані, що здобуті законним шляхом.
Образно кажучи, на добро слід відповідати ще більшим добром, а на зло — благодійністю, законністю та справедливістю. Боротьба зі злочинністю повинна здійснюватись лише шляхетними засобами і в законній формі. Законність — перша необхідна умова справедливості. Друга — це моральна допустимість, третя — доцільність з точки зору встановлення істини та забезпечення захисту свободи. Вторгнення в сферу приватного життя може мати місце тільки особами, уповноваженими здійснювати кримінально-процесуальну чи оперативно-розшукову діяльність у передбачених законом випадках і в зазначений у законі спосіб та тільки у випадках крайньої необхідності.
Ст. 31 Конституції України визначає, що "кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. ВИНЯТКИ можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо".
Листування громадян — це поштові відправлення: листи, телеграми, посилки, бандеролі, перекази, маніграми, листівки, повідомлення. Під телефонними переговорами розуміється передача будь-якої інформації за допомогою усної промови по технічних каналах зв'язку (телефон, мобільний'зв'язок тощо). Під телеграфною та іншою кореспонденцією розуміється будь-яка інформація, передана по технічних каналах зв'язку в знаковій формі (комп'ютерна мережа зв'язку, телеграф та інше).
Дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію, її виїмку в поштово-телеграфних установах і на зняття інформації з каналів зв'язку надається тільки судом, при цьому арешт і виїмка можливі тільки "кореспонденції", а прослуховування — тільки "інформації, яка передається по технічних каналах зв'язку", тобто інформації, переданої по телефону, телеграфу, іншому технічному каналу зв'язку або поштою.
Недопустимо взагалі і суд не може дозволяти прослуховування і фіксацію усних розмов громадян "віч-на-віч", у квартирі, офісі, або в будь-якому іншому місці, розмов наодинці в умовах безпосереднього контакту (без використання технічних каналів зв'язку). Подібні дії вважаються грубим втручанням у сферу захищеної законом недоторканності приватного життя громадянина.
У 2001 році система слідчих дій доповнена новою — "зняття інформації з каналів зв'язку", а ст. 187 КПК України викладена в такій редакції: "Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку може бути застосовано лише за наявності достатніх підстав вважати, що у листах, телеграфній та іншій кореспонденції підозрюваного чи обвинуваченого іншим особам або інших осіб підозрюваному чи обвинуваченому, а також у інформації, якою вони обмінюються за допомогою засобів зв'язку, містяться дані про вчинений злочин або документи і предмети, що мають доказове значення, і якщо іншими способами одержати ці дані неможливо.
До кореспонденції, на яку може бути накладено арешт, належать листи всіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, радіограми тощо.
Арешт на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку з метою запобігти злочину може бути застосовано до порушення кримінальної справи.
За наявності підстав, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий за погодженням з прокурором звертається з поданням до голови апеляційного суду за місцем провадження слідства про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку. Голова суду чи його заступник розглядає подання, вивчає матеріали справи, за необхідності вислуховує слідчого, вислуховує думку прокурора, після чого залежно від підстав для прийняття такого рішення виносить постанову про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку або про відмову в цьому. Постанова оскарженню не підлягає, на неї не може бути внесено подання прокурором.
У постанові про накладення арешту на кореспонденцію зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, кореспонденція якої має затримуватися, точна адреса цієї особи, види поштово-телеграфних відправлень, на які накладається арешт, термін, протягом якого зберігається арешт, назва установи зв'язку, на яку покладається обов'язок затримувати кореспонденцію і повідомляти про це слідчого.
У постанові про зняття інформації з каналів зв'язку зазначаються кримінальна справа і підстави, з яких буде провадитись ця слідча дія, прізвище, ім'я та по батькові особи, з каналів зв'язку якої має зніматись інформація, точна адреса цієї особи, види цих каналів, термін, протягом якого знімається інформація, назва установи, на яку покладається обов'язок знімати інформацію і повідомляти про це слідчого.
Постанова про накладення арешту на кореспонденцію чи зняття інформації з каналів зв'язку направляється слідчим начальнику відповідної установи, для якого вона є обов'язковою.
Начальник відповідної установи затримує кореспонденцію або знімає інформацію з каналів зв'язку і протягом доби повідомляє про це слідчому.
Арешт, накладений на кореспонденцію, скасовується, а зняття інформації з каналів зв'язку припиняється після закінчення терміну, встановленого для виконання цих слідчих дій постановою судді. Слідчий скасовує арешт, накладений на кореспонденцію, або припиняє зняття інформації з каналів зв'язку, коли у здійсненні цих заходів відпадає необхідність, при закритті кримінальної справи або при передачі її прокуророві в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу".
Будь-яка інформація Щодо особи, яка отримана незаконним шляхом, або має неправдивий характер, підлягає знищенню чи видачі відповідній особі.
Відповідно до ч.4 ст. 32 Конституції України "кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, ? зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації".
Згідно зі ст. 163 КК України, порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, — караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років. Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів, або вчинені службовою особою або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації,— караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Таємниця листування захищається законом так само, як і таємниця телефонних розмов.
Недоторканність житла. Під житлом громадянина розуміються житлові помешкання (будинок, квартира, котедж, дача, палац). В поняття "житло громадянина" входять і тимчасові житлові помешкання (гуртожиток, кімната в готелі).
Згідно зі ст. ЗО Конституції України кожному громадянину гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення в житло чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенню суду.
Порядок одержання дозволу суду на обшук житла чи іншого володіння особи та процедура здійснення обшуку регламентовані ст. 177, 184, 185 КПК України.
Сама процедура обшуку передбачена законом таким чином, щоб гарантувати захист особистого життя людини. Ст.>185 КПК України вимагає: "Під час обшуку або виїмки слідчий повинен вживати заходів до того, щоб не були розголошені виявлені при цьому обставини особистого життя обшукуваного та інших осіб".
Водночас, законом України "Про оперативно-розшукову діяльність" (п. 7 ст. 8) оперативним підрозділам СБУ та МВС України надане право негласно виявляти і фіксувати сліди тяжкого злочину, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення. Такі дії недопустимі стосовно житла громадянина. Ст. 14-1 КПК України визначає: "Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян можуть провадитися тільки на підставах і в порядку, встановлених цим Кодексом". Але вже в 2001 році до Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" внесені зміни, які рекомендують фіксувати оперативно-розшукові заходи в протоколах та надавати останні слідчому для використання* як докази. Рішуче зауважимо, що протокол про негласне проникнення в житло громадянина та додатки до нього ніколи і ні за яких умов не слід представляти для використання в кримінальному процесі як докази, вони ніколи і ні за яких умов не можуть мати доказового значення, бо така процедура звужувала б існуючі права і свободи людини, зменшувала б гарантії недоторканності житла, а при прийнятті нових законів, як зазначено в ст. .22 Конституції України, не допускається ніяке звуження існуючих прав і свобод людини.

    Тобто, якщо якесь правопорушення зафіксує камера спостереження з сусідньої крамниці, це вважатимуть за доказ. Як і матеріали відеореєстраторів. А ось на ролики, зняті без відома фігурантів, суд може й не зважити.

    Анатолій Могильов, міністр внутрішніх справ України:

    - Если один из участников процесса представит съемку, которую он снял, то это на рассмотрение следователя или судьи данный вопрос - изучает или не изучает.

Щодо проведення відеозйомки дій працівників ДАІ МВС України

Міністерство юстиції України листом № 8648-0-26-11 від 08.06.2011 р. дало відповідь на звернення депутата з приводу можливості здійснювати відеозапис спілкування з працівником ДАІ МВС України та, в межах компетенції, повідомило про таке.
Формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху є одним із основних завдань МВС України відповідно до п. 3 Положення про Міністерство внутрішніх справ України (далі – Положення), затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 383/2011. Тобто, іншими словами, у листі вказано, що саме МВС України є органом, що компетентний давати відповідь на подібний запит.
Разом з тим, Мін'юст України вказав на таке.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» (№ 3353-12) до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
В статтях 14, 16 цього Закону (№ 3353-12) визначені права та обов'язки учасників дорожнього руху. Зокрема, учасник дорожнього руху, яким є водій, може оскаржувати дію працівника Державтоінспекції МВС у разі порушення з його боку чинного законодавства (ч. 4 ст. 14).
Повноваження Державтоінспекції МВС України у сфері забезпечення дорожнього руху визначені статтею 52-1 зазначеного Закону (№ 3353-12), а одним із принципів діяльності міліції є гласність, згідно якого, зокрема, міліція інформує населення про свою діяльність.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (№ 2939-17) публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (№ 2939-17).
Враховуючи ст.5 цього Закону, доступ до інформації забезпечується будь-яким способом, що не заборонений законом.
У більшості випадків працівники ДАІ МВС України вкрай негативно відносяться до того, що їх знімають і активно протидіють цьому з метою неможливості фіксування та розголошення своїх незаконних дій. Тому коментований Лист Мін'юст України є аргументом, на який можуть посилатися водії при здійсненні відеозапису спілкування з працівником ДАІ МВС України.
Разом з тим, не слід забувати, що відповідно до ст. 359 Кримінального кодексу України, незаконне придбання або збут спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а також незаконне їх використання є кримінально караним діянням. Тому водіям можна використовувати засоби відеофіксації, які б не підпадали під ознаки спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації.
Зокрема ознаками СТЗ є:
- мініатюрне виконання виробу в цілому або відокремленого модуля;
- функціональне призначення виробів, яке полягає у прихованому застосуванні для негласного отримання інформації;
- конструктивне виконання виробів у закамуфльованому вигляді або у вигляді, який передбачає їх камуфлювання чи приховане використання (маскування);
- наявність у виробах функцій отримання інформації, які не є характерними для цього виду товару тощо.

Законодавчі документи, згідно яких дозволена відеозйомка працівників ДАІ

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стаття 35. Кожен має право на свободу світогляду і
віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку
релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти
одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди,
вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в
інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності
населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від
держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана
державою як обов'язкова.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед
державою або відмовитися від виконання законів за мотивами
релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку
суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього
обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Закон України "Про iнформацiю"

Стаття 9.Право на iнформацiю

Всi громадяни України, юридичнi особи i державнi органи мають право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення та зберiгання вiдомостей, необхiдних їм для реалiзацiї ними своїх прав, свобод i законних iнтересiв, здiйснення завдань i функцiй.
Реалiзацiя права на iнформацiю громадянами, юридичними особами i державою не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб.
Кожному громадянину забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законами України.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 302. Право на інформацію

1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію.

Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про
особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана
переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти
її достовірність та не несе відповідальності в разі її
спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.

Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні
фото-, кіно-, теле- та відеозйомок

1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи
відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на
фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки
проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах
та інших заходах публічного характеру.

2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-,
кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх
публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого
життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису,
відшкодовуються цією фізичною особою.

3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи
відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути
проведене лише у випадках, встановлених законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення

Стаття 249. Відкритий розгляд справи про адміністративне
правопорушення

Справа про адміністративне правопорушення розглядається
відкрито крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони
державної таємниці.
З метою підвищення виховної і запобіжної ролі провадження в
справах про адміністративні правопорушення такі справи можуть
розглядатися безпосередньо в трудових колективах, за місцем
навчання або проживання порушника.

З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про міліцію

Стаття 3. Принципи діяльності міліції

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Діяльність міліції є гласною. Вона інформує органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та заходи щодо його зміцнення. За погодженням з міліцією засоби масової інформації можуть акредитувати своїх журналістів при її органах. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або службову таємницю.
У підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій, рухів та інших громадських об'єднань, що мають політичну мету. При виконанні службових обов'язків працівники міліції незалежні від впливу будь-яких політичних, громадських об'єднань.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
27.03.2009 N 111

28.9. 3З метою запобігання конфліктним ситуаціям, об'єктивного розгляду справ, а також як допоміжний засіб для попередження протиправних дій та розкриття правопорушень допускається використання фото-, кінозйомки, відеозапису та звукозаписувальної техніки, а під час оформлення матеріалів ДТП воно є обов'язковим.

Фотограф Рiвне + відеооператор Рівне

Коротко і ясно. 10 причин замовити Вашим відеографом на весілля в м. Рівне ПП Ваня:
    1 . Девіз роботи: "Дивлюся на зйомку очима душі."
    2 . Відображаю на сайті "чесну" ціну! Це визначає мій підхід!
    3 . Ціни одні з кращих на весільному ринку! До речі , зробити замовлення можете 7 днів на тиждень!
    4 . 15-річний досвід, з 2009 року ПП!!!
    5 . Додатковий комплект техніки(!)
    6 . Без націнки, переплати, комісії.
    7 . Зручні форми оплати: онлайн оплата, готівковий розрахунок , безготівковий, оплата в кредит!
    8 . Повна відповідальність за результат!
    9 . Швидко і дбайливо доставляю замовлення в усі населені пункти України!
    10 . Я дуже хочу, щоб Вам сподобалося працювати зі мною і Ви до мене повернулися в майбутньому - тому я дуже стараюся!

    Наша студія, що професійно займається створенням різнопланових відеоробіт, із задоволенням забезпечить вам якісну весільну відеозйомку, в результаті якої у вашій фільмотеці з'явиться цікавий фільм, де головними героями будете ви і ваші гості. Виконана нами професійна відеозйомка весіль дозволить вам через рік, через 5, 10 і більше років зануритися в атмосферу свята, згадати романтичний настрій і заново пережити хвилюючі моменти.

    Якщо Вам потрібна весільна зйомка недорого у Київ, Рівне, Луцьк, Львів - пишіть ми проведемо Вам фотозйомку весілля до 36МП і весільну відеозйомку Full HD і навіть аж до 4К. Ось кілька прикладів наших робіт з відеозйомки весіль, фото зйомки і не тільки. (Весільне відео та фото у Рівному, ,Луцьку, Києві...)
Как смотреть свадебное видео в разрешении HD


    #ФОТО #ВІДЕО на #ВЕСІЛЛЯ #РІВНЕ #ВІДЕООПЕРАТОР #ФОТОГРАФ
    Відеооператор на весілля в Києві




    Відео-зйомка весілля в Рівному

    Весілля в Українському стилі

Свадебный трейлер - Українське Весілля (ukrainian wedding trailer). ПП Ваня

Грандіозне Весілля Full HD 1920*1080 Саші та Віти у Сарнах 8.05.2011 RivneVideo.com

Відеооператор на весілля Львові, Рівному, Києві.


Відеозйомка весільної церемонії в Печерському РАГСі Києва.
Зйомка і монтаж: http://rivnevideo.com/
directed by: Olena & Bogdan

+38096-683-6287 ПП Ваня

Фотограф і відеооператор Рівне на весілля:

• відеозйомка весілля, фотозйомка Lovestory, fashion, фотосесія, кліп
• архітектурна фотозйомка, інтер'єри
• предметна фотозйомка, зйомка реклами
• фото відеозйомка свят в дитячому садку
• професійна фото відеозйомка корпоратива
• відеозйомка на випускний, вечірки, день народження у м. Київ, Рівне, Луцьк, Львів.