Таїнство чи гулянка?

Чого вартий штамп у паспорті?

− Коли ми одружимось?

− А ми взагалі одружимось?!!

На превеликий жаль, попередні дві фрази звучать у повсякденності набагато частіше, аніж романтичне: «Виходь за мене!» з обручкою у оксамитовій коробочці.

Чому так? Причин немало. Хтось банально не хоче «псувати» паспорт, а для когось дуже важлива саме офіційна, законна свобода, навіть незважаючи на те, що не користуватиметься нею. Хтось хронічно не переносить процес одягання обручки, а комусь ніяк не зрозуміти, чому ж «так» погано. Але головною причиною такого небажання ставати чоловім (дружиною), як це не дивно, є весілля. Не сам факт проголошення закоханих «чоловіком та дружиною», а саме його святкування: із білою сукнею, букетом троянд, лялькою на капоті й тамадою, яка набридає вже після першого крику: «Гірко!»

Чи то душевним, чи то модним поривом сучасної молоді стало бажання вінчатися. Іноді це вирішує бажання батьків, але це, на щастя, скоріше виключення, аніж правило. Звичайно, «щось» у цьому є, і вінчані сім’ї, у більшості своїй, набагато міцніші та щасливіші за просто «розписані». Більш того, зараз усе популярнішим стає вінчання без офіційної реєстрації шлюбу. Причина цьому зазвичай дуже проста – небажання штампу. У більшості храмів, особливо у великих соборах, лаврах, офіційнарозписка є обов’язковою умовою. В маленьких же церквах (особливо, в сільських) іноді можна обвінчатися й «так», щоправда, священики, вінчаючи «нерозписаних», беруть з них обіцянку узаконити шлюб. Та хто її дотримується?

«Але ж вінчання – це не привід не святкувати створення сім’ї взагалі!» − скажете Ви. Ще й як! Скріплення душ на небесах, це, само по собі, таїнство, та й присутності свідків у наш час ніхто не вимагає. А рідня… рідня може й не знати – усяке ж буває. З однієї сторони, так трохи не по-людськи, адже народження сім'ї − це один з найкращих приводів зібрати разом багатьох рідних людей. З іншої ж – не варто розпочинати нове життя зі стереотипів. Звичайно, потім не уникнути питань по типу: «А чого ж мене на весілля не запросили?!», зате не буде спогадів про зіпсоване свято з гостями, яких «не можна» було не запросити. Але стосується це лише друзів, хороших та не дуже знайомих, колег, просто «потрібних» людей. Не запросити (а то й взагалі не сповістити) батьків та найближчих родичів – це вже щось інше, на грані з банальною невихованістю. Пам’ятаєте, колись без батьківського та материнського благословення взагалі не вінчали?

Але часи змінюються. Обвінчатися в день офіційного «розпису» чи через певний час, обнародувати цей факт чи приховати, та й чи йти на нього самим – вирішувати тільки Вам, але пам’ятайте – найщасливіші ті пари, які розділили день народження своєї сім’ї з найріднішими, найближчими та найдорожчими людьми!

Таїнство кохання або 5 головних причин повінчатися

«Навіщо вінчатися? Нам і так добре!» − тільки й чутно з вуст молодих-зелених пар, які нещодавно (а то й давно) побралися (а то й «зійшлися»).
Раніше все було набагато простіше. Закохані просто заявляли про себе, як про подружжя, у своїй общині й саме це вважалося справжнім офіційним шлюбом. Трохи пізніше обов’язковою процедурою реєстрації шлюбу стало вінчання, і, мабуть, тоді ж з’явилися такі поняття, як вірність, відданість одній людині, та й міцний шлюб теж. Одруження ж без церкви стало зватися громадянським, що дуже скоро стало синонімом слів «неповноцінний», «несправжній», «непостійний» і т. п.

Дуже жаль, що, зараз громадянським шлюбом стали величати проживання двох людей під одним дахом. По закону це – термін співжиття, що, в принципі, може стосуватися й абсолютно не пов’язаних ніякими почуттями людей, яким просто дешевше жити разом. По життю це можна назвати й модною хвилею, й абсолютною свободою, і навіть, банально, чимось тимчасовим, адже чому люди не реєструють свої стосунки – тому, щоб потім було їх легше розірвати.

У часи СРСР хрещення та вінчання майже завжди були таїнством в усіх відомих та невідомих розуміннях цього слова – влада й тодішній устрій були не в захваті від проведення церковних обрядів, а на державній роботі могли, як мінімум, «заклювати», якби дізналися, що хтось із працівників повінчався чи похрестив дитинку. З іншої сторони, в таких умовах вінчалися лише ті, хто дійсно кохав та бажав заявити про свої почуття перед Богом усім серцем.

Нова хвиля вінчань розпочалася з незалежністю, коли все, у тому числі й церква, стало вільнішим. Представники влади напоказ стали ходити до церкви, хреститися декілька дублів на камеру, жертвувати 0, 001% своїх доходів на храми, але чи справжні їхні пориви до Бога? Так же і з нами, простими людьми. Всі почали вінчатися, бо це стало модно, і, головне, доступно. А як же віра?

У західних областях України люди навіть у страшному сні не можуть уявити собі шлюб без церкви («Без церкви ніяк; без церкви − то «брак»!» − кажуть вони). І це радує! На відміну від сходу, де «громадянський шлюб» без усіляких штампів та маршу Мендельсона є нормою, а церковний шлюб – хіба що не дивиною…

Але перед майбутнім подружжям, все одно, дуже часто постає питання – чи вінчатися. Для когось головне питання в часі – у день офіційної реєстрації, чи пізніше, з народженням діточок. А хтось не може вирішити, чи варто йти до церкви взагалі. Звичайно, потрібно зробити немало справ, які передують таїнству (наречені мають побільше походити до церкви, можливо, похреститися, обов’язково сповідатися, причаститися, попросити одне в одного пробачення за всі колишні образи), а це віднімає багато часу, якого й так немає перед найважливішим днем, але ж це не причина не вінчатися взагалі, правда?

Безліч доводів на кшталт: «Обвінчатися можна й через пару років» або «Це зайве» ми всі чули й не раз. А як щодо аргументів «за»? Причин стати чоловіком і дружиною не лише перед людьми, а й перед Богом, безліч! Ось деякі з них:

− жити разом і не вінчатися, це гріх;

− діти, народжені (й ненароджені теж) у церковному шлюбі, отримують Боже благословення;

− після вінчання стосунки у шлюбі завжди покращуються, причому, незалежно від того, сталося це у день офіційної реєстрації чи через двадцять років;

− якщо хтось із закоханих проти вінчання, це значить, що вона або він лишає для себе «запасні» варіанти, або ж, просто не може зрозуміти, чи дійсно це – доля і половинка. Якщо навпаки – то це точно обдумане й зважене рішення, а значить – у коханій людині можна не сумніватися;

− в кінці кінців, вінчання, це красивий обряд, згадуючи який, Ви триста разів подумаєте перед ти, як сказати своїй половинці щось образливе!

Тож, вінчаймося, бо ми того варті!

Шлюб перед Богом чи реєстрація у РАГСі?
Кажуть, що шлюби укладаються на небесах. Мабуть, це правда, бо дуже часто весілля порівнюють із таким божественним дійством, як народження. Це своєрідне народження нової сім’ї, тож без вищих сил тут не обійтися.

У минулі часи, шлюби укладалися виключно в церкві перед Богом. Молодят на довге й щасливе життя мав благословити священик, а не працівник РАГСу, як тепер. Нові часи вперто диктують нові закони і звичаї. Але ж чи варто відмовлятися від таїнства вінчання? Здається досить просте питання. Тим більше, що зараз багато молодих пар вінчаються в церкві. Проблема не в тому вінчатися чи ні, головне з якою метою Ви переступаєте поріг храму. На сьогодні більшість молодят звертаються до священиків з проханням обвінчати їх не через глибоку віру в Бога. В наші часи вінчання – це, скоріше, данина моді, ніж - вірі. Мовляв, це модно, зараз всі так роблять, то чому б і собі не спробувати. Такий підхід відверто дивує і обурює, адже церква не просто місце де можна зробити гарні весільні фото. Храм – це, перш за все, святе місце, де відбувається багато таїнств, одне з яких – вінчання.
Весільній союз – це Богом визначена даність, що прийшла до нас від перших людей – Адама та Єви. Сьогодні немає чітко визначеного закону, про те, що всі молодята мають неодмінно вінчатися в церкві. Це може бути відверта данина моді чи нестримній поклик душі. Але завжди краще йти до Бога з відкритім серцем і чистими думками. Якщо Ви твердо вирішили засвідчити свій шлюб перед силою небес, а не просто похизуватися перед друзями, то впевнено зверніться до священника.

Як правило, таїнству вінчання передує дотримання спеціальних церковних правил, тож до храму слід прийти заздалегідь. Принаймні за тиждень до вінчання молодята обов’язково мають побувати на сповіді та причаститися. Не слід забувати, що сповіді і причастю має передувати недовгий піст, він може тривати від 7 до 10 днів. Це особливий вид посту , що має місце перед важливою подією в житті. Тому обмежувати себе слід не лише в їжі тваринного походження, а й контролювати свій спосіб життя. У цей період молодятам треба відмовитися від розваг і гучних гулянь. Найкраще заняття в цей час – молитва, що веде до очищення душі, усвідомлення своїх гріхів і бажання більше не повторювати їх у подальшому житті. До вінчання треба підходити свідомо, адже це дуже важливе дійство, перш ніж зробити такий крок, слід добре все обміркувати і зважити. Іноді на роздуми йдуть цілі роки. До декого бажання поєднатися у шлюбі перед Господом приходить не одразу після реєстрації у РАГСі. Буває й так, що подружжя проживши разом не один десяток років, вирішують засвідчити свій союз вінчанням. В цьому немає нічого дивного, тим більше осудного. Ніколи не пізно обвінчатися, так само, як ніколи не пізно стати на праведній шлях і прожити залишок життя з Богом у серці.
На сьогоднішній день церква намагається бути лояльною до молодят, що виявили бажання обвінчатися. Останнім часом дозволяється вінчатися нареченим «при надії», хоча раніше вагітних не вінчали. Вважалося, що оскільки жінка завагітніла не благословенним шляхом, то й перед вівтарем їй робити нічого. Часи змінилися, однак і зараз існують певні заборони для окремих пар. Так, священик не візьметься проводити таїнство вінчання, якщо наречені перебувають у кровній спорідненості або, якщо хоча б хтось один з молодят не хрещений у православ’ї. Свобода віросповідання допускає змішані шлюби, але церква, перш за все, вітає єдиновірні подружні пари.
Якщо ж перешкод немає, вінчання обов’язково відбудеться. Добре мати віру в серці і знати, що родину захищають сили небесні і Господнє благословення.

Як обрати хрещених батьків для свого малюка?
Коли в сім'ї з'являється дитина, дім наповнюється хвилюючою радістю і турботою . Проходить зовсім не багато часу з дня народження малюка, як батькам треба задуматися про одну з найважливіших подій в житті дитини – таїнство хрещення.
Готуючись до цієї визначної події, батьки часто стикають з масою проблем. Як правильно підготуватися до таїнства? Як обрати хрещених батьків? Які нюанси слід враховувати? Сучасні батьки губляться в роздумах, обирають хрещених зовсім бездумно, вважаючи несуттєвими питання їх поглядів на віру. Проблема вибору хрещеного батька та хрещеної матері для дитини – це дуже важливий аспект. Дехто вважає, що хрещені – це лише проста формальність, мовляв, головне щоб людина була хороша. Однак в християнській ідеології це далеко не так. Хрещений батько та мати мають взяти на себе завдання виховання в дитини доброї християнської моралі. Не говорячи вже про те, що хрещені батьки самі мають бути охрещені.
Чітко визначеного віку, коли можна охрестити дитину немає. Це таїнство можна провести через кілька днів чи місяців після народження або, навіть, в сам день народження. Причини для прискорення можуть бути найрізноманітніші. В основному дитину хрестять протягом перших двох місяців її життя. Священнослужителі в один голос стверджують , що не слід відкладати процедуру хрещення на довго, і прийти до Бога якомога раніше. Інколи до таїнства хрещення приходять люди в солідному віці, яких батьки не охрестили в дитинстві. В цьому немає нічого страшного. Для такої події вік та статус людини не має ніякого значення. Адже хрещення – це таїнство, яке встановлене самим Господом, воно знаменує собою кінець гріховного життя і початок нового праведного, духовного. Саме тому дуже важливо якомога швидше привести дитину до Божої благодаті. Можна сказати, що для кожної людини таїнство хрещення – це нове народження. Виходить мало просто вірити в Бога, потрібно прийти до нього через святу процедуру хрещення. Адже Царство Небесне відкрите лише для праведних людей, а нехрещені, навіть якщо вони глибоко віруючі, для Царства Божого просто не народилися, вони ніколи не зможуть не те що увійти, а й побачити його.
При народженні дитину супроводжують її рідні батько та мати, таїнство хрещення – це те саме народження, в якому немовля мають супроводжувати хрещені. Хрещені батько та мати – це своєрідні поручителі перед Богом і церквою в тому, що дитина стане дійсно віруючим християнином і житиме за канонами християнської моралі, з Богом у серці. Хрещені мають цікавитися вихованням дитини, дбати про те, щоб вона росла, засвоюючи відповідні християнські канони. Саме тому слід обирати хрещеного батька та матір саме серед тих, що не тільки знають догми віри, але й живуть згідно з ними. Батьки мають добре зважити наскільки претенденти віруючі, порядні та відповідальні люди. Чи зможуть вони своїм прикладом привити дитині християнські чесноти, наставити на праведний і добропорядний шлях. Та й самі хрещені мають добре зважити свої сили. Адже подарунок на день народження і присутність на застіллі раз на рік – це далеко не той рівень піклування, що його покладає на хрещених церква і сам Господь. Це велика відповідальність, окрема сфера духовного виховання дитини, її християнська свідомість. Від святої хрещальної купелі до скінчення своїх земних днів хрещені батько та мати несуть відповідальність за прийняте в церкві дитя. Якщо малюк ростиме несвідомим, його шлях до Господа поросте бур'яном бездуховності, що поступово, день за днем, руйнуватиме його душу. А винними в цьому будуть саме хрещені батьки, бо не навчили, не виховали. Тому слід розуміти всю серйозність покладених надій і сподівань, аби своїми негідними вчинками не занапастити не тільки своє життя, а й життя невинної дитини.
Виходить, що до духовного народження малюка слід підходити дуже серйозно. Від того буде він похрещений чи ні, залежить благополуччя його подальшого життя. Прийти до Господа ніколи не пізно, але завжди краще якомога раніше наставити свою дитину на праведний шлях, щоб життя в неї було світле і праведне, з безмежною вірою в серці.

Як обрати ім’я для дитини?
Ще задовго до появи дитині на світ її батьки починають придумувати їй імена. Купують відповідну літературу, шукають найнеймовірніші варіанти в Інтернеті, радяться з близькими. Дехто вражає, що ім'я може впливати на характер людини. Яких-небудь доказів цьому судженню, звісно немає, але батьки настільки в це вірять, що перетворюються на справжніх дослідників. Вони будь-що намагаються знайти в імені відблиск загадкового і незвичайного, що буде впливати на подальше життя їх малюка. Священики називають це непотрібними забобонами, які людям навіюють різноманітні містики, астрологи, фаталісти і відверті безбожники, які своїми твердженнями підривають віру людини в єдиного Бога.
Насправді, більше уваги при виборі імені церковнослужителі радять приділяти християнським традиціям, про які останнім часом чомусь бездумно забувають. На сьогодні давня християнська традиція давати ім'я дитині, користуючись святцями, майже повність загубилася у часі. Раніше ім'я новонародженому давали відповідно до православного календаря, в якому на певний день припадають дні пам'яті святих. Дитину хрестили в церкві ім'ям відповідно до дня святого в який вона народилися.
В наш час таїнству хрещення, як правило передує громадянська реєстрація, під час якої і фіксується ім'я новонародженого. Батьки на власній розсуд називають ймення для свого малюка, керуючись різними мотивами. Зараз дуже модно називати дитину на західноєвропейський манер, «як в кіно». Буває й так що при хрещенні такого «модного» імені не виявляється в церковному календарі. В такому випадку священик під час хресної купелі змушений перекласти ім'я на церковнослов'янську форму. Це не означає, що дитині дали зовсім інше, дивакувате ймення, просто воно підходить до церковних традицій.
Інколи буває й так, що в сім'я особливо поважає і молиться, якомусь певному святому. Тому й ім'я новонародженій дитині намагалися дати відповідне, на честь найбільш шанованого в родині святого. Як правило, церква не чинить перешкод при такому виборі батьків, а, навпаки, намагається всіляко підтримати християнські традиції в сучасних сім'ях.
Дехто з батьків намагається називати дітей іменами предків, що прославили свій рід за життя добрими вчинками чи просто були хорошими людьми. Тут, як і скрізь, вистачає забобонів. Наприклад, в народі живе думка, що з ім'ям дідуся, бабусі чи троюрідної тітки до малюка перейде і доля попереднього власника імені. Інколи такі смішні судження доходять до відвертого абсурду. Церква заперечує такого типу твердження, говорячи, що дитину можна називати іменем предка, не остерігаючись повторення, якихось доленосних подій. Проте священики підкреслюють і необхідність мати святого покровителя. Мабуть, кожен погодиться, що шкоди в такому виборі для дитини точно не буде. Взагалі церква не категорична у виборі імені. Адже що, скажімо, робити, якщо дівчинка народилася в день коли в календарі лише чоловічі імена. В таких випадках обирають іншого святого, ім'я, якого прийдеться до вподоби батькам. Найчастіше це ті святі, пам'ять яких згадувалася в православному календарі в перші сорок днів після народження дитини. Хоча й тут священик зможе піти на зустріч батькам, врахувавши їхні побажання, бо чітко визначеного закону з цього приводу церква не має, остаточне рішення завжди приймають батьки.
Так вже сталося, що в наш час багато церковних традицій утрачено, забуто чи відправлено на другий план. Молоді батьки і раді б зробити все згідно з християнською мораллю, та брак потрібної інформації різко дає про себе знати. Навіть при виборі імені для дитини може виникнути маса запитань. Для того, щоб не помилитися, не знаючи як слід суті справи, треба сходити до храму і спитати поради у священика. Він зможе Вам пояснити, чому так важливо дотримуватися питань віри, навіть у такому простому питанні, як вибір імені. Чому слід звертатися до християнських канонів, які свято берегли наші мудрі предки. Та й чи є на світі сила, що може краще захистити Вашу дитину, ніж віра в Господа і життя за християнськими традиціями?! Чи зможуть числа та астрологічні вчення допомогти маляті краще за небесного покровителя?!

Щастя у спадок
Безперечно кожна людина прагне аби її малеча росла здоровою і щасливою. І у боротьбі за таке щастя, батьки ладні на все що завгодно, аби тільки її дитина була найщасливішою. Але тут є одна сучасна наукова теорія: виявляється усі прагнення батьків зробити дитину щасливою, можуть виявитись марними, оскільки щастя може бути вродженим.

Останні наукові відкриття у сфері генетики, які проводили вчені, демонструють що оточення і життєвий досвід можуть впливати на гени людини, і навіть здатні змінити риси характеру, які переходять від батьків до їх дітей. Подібним дослідженням останнім часом багато займаються у Латинській Америці, де з’ясували, що психологія батьків впливає на генетику дитини іще до того як останні з’являються на світ.

Happiness Bouquet
(loose flowers)У багатьох американських профільних виданнях, щось подібне уже неодноразово видавали на гора, втім, одразу попереджали: що це все лише теорія, яку необхідно перевіряти на практиці. Саме так і було встановлено, що якраз щастя і його рівень в житті дитини визначається тими рисами характеру які переходять у спадок. Крім того, вченим вдалось виявити і спільні гени, які сприяють позитивному настрою у людей.

Таким чином, чим більш оптимістично налаштовані батьки, тим більше вірогідність, що майбутній малюк частіше перебуватиме у гарному настрої. Немає сумніву, що майбутні мами та татусі і без досліджень розуміють що відповідальність за позитивне мислення малечі лежить на їх плечах. Але у сірому буденні ми часто забуваємо про прості життєві радості, як то посміхнутись комусь у відповідь, чи потішитись дрібницям які часто зустрічаєш просто серед вулиці. Тож нехай і таке думка про те що щастя переходить у спадок, нагадує проте що радіти життю треба уже сьогодні, не відкладаючи позитив на майбутнє.

Життя після одруження

Пам’ятаєте, якою фразою закінчується більшість українських і російських народних казок? „Вони одружились і жили довго і щасливо”. А як буває в реальному житті? І взагалі, яке воно – життя після одруження?
Часто ми навіть не уявляємо, скільки може виникнути складнощів у сімейному житті. Річ у тім, що просто зустрічатись, проводити час разом і разом жити – це різні речі. Слід зауважити, що в багатьох випадках сімейне життя змінює людину – змінюються наші уявлення і погляди на речі, світогляд, моральні цінності.
Проблеми і суперечки у подружніх парах можуть виникати з різних причин, наприклад, через різні біоритми (коли хтось із подружжя встає і лягає спати рано, інший, навпаки, піздно), через різні режими праці та відпочинку, різні звички тощо.
Але трапляються і більш серйозні проблеми, пов’язані з різним світоглядом (тобто різним поглядом на речі і життєві ситуації) і моральними цінностями. Різна система цінностей означає, що для когось найважливіше в житті – це сім’я, для когось – робота, для когось – коло постійних друзів тощо. Таким чином, система цінностей формує певні погляди на речі і визначає взаємодію між людьми.

Слід зважати на те, що кожна людина отримує певне виховання і навички сімейного життя в своїй родині – таким чином формується первинна система уявлень і цінностей. До того ж, всі ми отримуємо певний життєвий досвід в процесі навчання, спілкування і взаємодії з оточуючими, завдяки чому у кожного з нас формується власний погляд на речі, життєві проблеми тощо. Тож і сімейні проблеми можуть бути пов’язані з тим, що кожен з членів подружжя ріс і виховувався в різних умовах і, відповідно, вони мають різні погляди і уявлення. Мабуть, саме тому раніше в нашому народі батьки обирали другу половину для своєї дитини. І зараз у багатьох сім’ях обов’язковою залишається традиція знайомства батьків до одруження дітей. І, мабуть, найбільш міцні сім’ї, у яких світогляд і система цінностей батьків близькі.
Але не для кого не секрет, що всі ми різні, і взагалі уникнути конфліктів в сім’ях дуже важко. Різні системи цінностей викликають конфлікт інтересів, через що трапляються сварки. Як же вирішувати складні питання, щоб сварки не призвели до руйнування стосунків і розлучення?
Перш за все, кожен з членів родини повинен вміти вислухати іншого до кінця, рахуватись з думкою іншого і, в разі потреби, йти на компроміс. Пам’ятайте про те, що розпалити кохання в серці близької людини не так важко, як зберегти його. Але жити у мирі і згагоді все життя – це справжнє щастя, яке ми отримуємо як винагороду за терпіння.
Також пам’ятайте, що в справжньому коханні немає місцяе егоїзму. Справжнє кохання забуває образи, все пробачає і має безмежне терпіння.
Але не повинно бути і іншої крайнощі. Ви не повинні лише виконувати бажання і забаганки другої половинки, в іншому випадку виникатиме бажання „відпочити від сімейних стосунків”, які вимагають лише самопожертви. Найкращий варіант, коли кожен з подружжя знає про іншого все (улюблені страви, справи, інтереси), рахується з думкою іншого у всьому, але висловлює і власні побажання.

Весільні традиції народів світу
Як каже народна приказка: ”У кожного краю-свої звичаї”. І не можливо не згадати тут про найважливішу подію у житті кожної людини-весілля. Існує безліч цікавих, захопливих, а інколи навіть екзотичних традицій його святкування.
Так, наприклад, на Бермудах весільний торт прикрашають молодим деревцем, яке потім молоде подружжя повинне посадити на ганку перед будинком, як символ міцної сім’ї.
Цікаво, що у Індії каблучку одягають не на безіменний палець, як усі звикли, а на великий.
Зголодніли? Запрошуємо на бедуїнське весілля. За стародавнім звичаєм, рибу тут фарширують вареними яйцями, курку-рибою, ягня-куркою, а наостанок верблюда-ягням. Завершується величне дійство закопуванням верблюда у пісок. Після чого його підпалюють, а потім кладуть на блюдо та частують гостей.
У Марокко напередодні церемонії наречена приймає спеціальну ванну, після чого дівчата наносять на її тіло різноманітні візерунки, які відіграють роль амулетів-відганяють зло і символізують плодовитість.
Далі мандруємо у Грецію. Тут завжди шумно та весело. Гості багато співають і танцюють. Важливу роль у цьому дійстві відіграють друзі молодо сім’ї. Вони мають відповідальне завдання: обдурити злих духів. Для цього дівчата одягаються як наречена, а хлопці-як наречений.
В Африці музику створюють барабани та національні інструменти. Куди там братися звичному для нас маршу Мендельсона!
Напевно одним із найекстравагантніших способів проведення весілля є церемонія під водою, що дуже популярна на таких островах як Сейшели, Мальдіви та Маврикій.
Пристрасні іспанці замість традиційного білого кольору, який символізує чистоту, надають перевагу помаранчевому. У букеті нареченої обов’язково мають бути квіти цього кольору, а інколи їх вплітають у волосся. Помаранчевий символізує вічнозелене мандаринове дерево, а отже наречена також буде вічно юна та приваблива.
Подорожуємо на північ. У Фінляндії наречена на голову одягає корону. Після традиційних веселощів подруги нареченої зав’язують їй очі і виконують танок, у процесі якого молода повинна одягнути корону на когось з дівчат. Вважається, що та дівчина наступною вийде заміж.
Сахара…Тут існує цікавий звичай. Наречену з 12 років починають відгодовувати. Вона кожен день споживає висококалорійну їжу, адже вважається, що чим повніша наречена, тим більше їй пощастить у заміжжі і вона буде займати високе суспільне становище. Отже, дівчата не переймайтеся через зайву вагу і мандруйте до Африки.
І наостанок відвідаємо Малайю. Це справжній рай для заміжніх жінок. Адже вони мають право у будь-який момент відправити свого ненаглядного чоловіка назад у дім його батьків. При цьому він не має права відмовитися від подружніх обов’язків і при будь-якому бажанні своєї жінки повинен займатися з нею коханням, а при розлученні жінка отримує все майно свого чоловіка .
Як бачимо, традицій дуже багато і всі вони різні, але є те що нас об’єднує- кохання. Тож кохайтеся і одружуйтесь..)

Декор церкви. Як прикрасити церкву на весілля?

Церква забезпечує традиційну обстановку для вашого весілля, яка поєднує в собі дух спільності та духовності. Коли ваші гості прибувають до церкви, вони повинні побачити прикраси, які відображають характер вашого весілля.
ЯК ПРИКРАСИТИ ПЕРЕД ВЕСІЛЛЯМ ЦЕРКВУ?
1
Проконсультуйтеся з церквними менеджерами або адміністраторами. Деякі церкви можуть не дозволити прикрашати, або тільки дозволити певні типи, такі як квіти. Церква може організувати весільні прикраси, які ви можете включити з вашими власними.
2
Вивчіть церкви. Відвідайте або перегляньте фотографій. Зверніть увагу на структуру передньої частини церкви, такі як сходи, вікна, перила ганку, шлях або інших ключових особливостей. Зверніть увагу на загальний стиль церкви. Традиційна готична церква закликатиме до прикращення декором, ніж сучасна церква.
3
Виберіть свою тему для прикраси. Це може відображати вашу загальну тему весілля, або бути адаптовано до спеціально доповнюють перед церквою. Наприклад, вибрати одну привабливу кольорову схему, або використовувати метелика або зірку мотив у всіх ваших прикрас. Включення сезонного декору для свята весілля.
4
Зустріньтеся зі своїм дизайнером або весільний планувальник. Консультації з професійним допоможе вам вирішити найбільш зі смаком і легких способів реалізувати свої проекти. Ваш весільний планувальник також може допомогти вам розробити бюджет.
5
Купівля і вибрати свої поставки. Деякі можливі ідеї включають атмосферостійким ліхтарів і світильників, стенди, квіти, підсвічники, горшкові рослини, гірлянди або вінки, арки альтанка, відкритий бігуна килими, розтяжки і банери або сезонних товарів, таких як відкритий ялинок.
6
Прибуття рано, щоб прикрасити. Перевірте з церковної адміністрації, щоб дізнатися, коли ви, ваш весільний планувальник або інші добровольці можуть приїхати, щоб прикрасити церкви фронт. Залежно від інших церковних подій та термінів вашого весілля, ви зможете прикрасити вечір перед або за кілька годин до. Чим раніше ви прикрасити, тим більше часу вам доводиться мати справу з останній хвилині питань.

ПОРАДИ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Включати в себе практичні елементи. У великій церкви, особливо, ваші гості, можливо, доведеться направляти на головній церемонії або місця прийому. Увімкніть ознаки з іншими прикрасами, щоб вказати шлях або переконатися, що вони знаходяться в правильному місці.

Будьте винахідливі з вашими прикрасами. Для церкви з газоном шляху або великий, прикрасити альтанку арку з квітами, що відгукуються на ваш букет нареченої, і помістити його поруч з входом для гостей, щоб пройти під ним. Для вечірнього весілля, лінія кроки чи шлях з світил і мерехтливих свічок. Відкритий стійкі бігун килим додає елегантності в якості гостей увійти до церкви. Постійні прояви квіти або банер над дверима уособлює вашого весілля. Weave квіткові гірлянди в огорожу.

Фотограф і відеооператор на весілля:

• відеозйомка і фотозйомка весіль, Lovestory, кліпів, свят в дитячому садку, вечірки, день народження Київ
• архітектура, інтер'єри, fashion, фотосесії
• предметна фотозйомка, зйомка реклами
• професійна фото відеозйомка корпоратива у м. Рівне, Луцьк, Львів
• фото відео зйомка на випускний.