Весільні традиції міст України

Весільні традиції Хмельницького.
Весілля – це велична й чудова подія як для молодят, так і для їхніх рідних, адже закохані починають власне духовне життя, створюючи сім’ю. Весільні обряди прийшли до нас з давніх часів.

Здавна в Хмельницькому регіоні віруючі люди надавали перевагу церковному шлюбу, оскільки вірили, що спочатку шлюб укладається на небесах, а потім на землі. Підготовка до сімейного життя і створення сім’ї ніколи не сприймалися в народі як особиста справа тих, хто брав шлюб, або їх батьків чи родичів. Це стосувалося всього суспільства.

В цьому регіоні дуже суворо дотримувалися черговості одруження дітей. Молодші брати не мали права ходити на «вулицю» разом із старшими. Молодь обов’язково повинна була просити дозволу в батьків на відвідування гулянь, вечорниць, ярмарків.

Сватання починалися, коли посли від молодого йшли до батьків його обраниці укладати попередню угоду про шлюб. Свататися було прийнято у вільний від роботи час. Свати в основному йшли на заручини увечері, щоб про це не дізналися люди на селі. Йшли старости з хлібом, загорнутим у хустину, і горілкою.

Після всіх церемоній парубок і дівчина вважалися зарученими і не мали права тепер відмовлятися від шлюбу. Намагання відмовитися вважалося безчестям. На знак, що вони заручені, молоді люди отримували певні атрибути: парубок – квітку барвінка, а дівчина – червону стрічку. Відразу ж і домовлялися про час весілля.

Були випадки, коли дівчина не давала згоди на одруження. На знак відмови вона брала зі столу принесений старостами хліб, цілувала його і віддавала назад старостам, ввічливо промовляючи: «Спасибі за честь, нехай вам Бог дає з інших рук».

Запрошували на весілля за два тижні. Молода ходила з дружками, а наречений з боярами. Проводжаючи дітей в село запрошувати гостей, матері кропили їх святою водою і посипали житом.

Головним весільним хлібом був коровай, який виготовляли за спеціальним сценарієм. Замішували коровай у близьких родичів майбутніх молодят або у хатах самих молодих, це символізувало єдність сімей. Пекти коровай запрошували непарну кількість учасників, найчастіше сім людей. Замішували коровай спеціально запрошені для цього жінки, котрі жили в мирі і злагоді зі своїми чоловіками. Вони приносили з собою борошно, яйця, сало.

В українських селах, проводжаючи молодих на вінчання, матір посипала їх з порога зерном і грошима, кропила святою водою. Після повернення з церкви молодих, як правило, зупиняли на вулиці, що символізувало зустріч з нечистими силами. Молода пара повинна була відкупитися. А в деяких районах молодих зустрічала молодь із снопом необмолоченого жита, боярин повинен був усіх пригостити, а жито забрати.
#відеозйомкавесілля #відеооператорнавесілля #відеозйомкавесілляціни
Відеозйомка весілля ціни 0966836287 відеооператор Березне Рівне Луцьк відео фотограф на весілля ціна

Весільні традиції в Сумах - Створенню сім’ї в народі завжди надавалося надто велике значення.

В структурі весільної обрядовості знайшли відображення народна мораль, неписані закони, котрі регулювали життя в громаді і сім’ї, етичні норми і світоглядні уявлення, які формувалися впродовж століть. В Україні, наприклад, людину вважали самостійною лише після весілля.

Український народ досі міцно дотримується звичаю, коли молодшу доньку не хочуть видавати заміж, поки заміж не вийде старша.

Якщо, скажімо, не було зіграно весілля, хоча молоді люди й обвінчалися, шлюб вважався недійсним. Вінчання в очах народу ще не робило парубка й дівчину одруженими. Раніше в Сумській області вінчання і весілля ніколи не відбувалися в один день. Весілля могли відсвяткувати застіллям навіть через два тижні після вінчання, а до того молоді жили окремо.

Хоча й у грайливій формі, проте досить чітко висловлювала сільська громада своє ставлення до тих батьків, котрі не одружували своїх дорослих синів або не віддавали заміж доньок.

У багатьох регіонах Сумської області був звичай під час весілля класти на голову нареченої обрядовий хліб – калач. Хліб в цьому випадку виступав, мабуть, оберегом. Існував також ритуал саджати наречену на діжку із замішаним тістом для коровая. Цей ритуал повинен був оберігати наречену від злих сил і надати їй властивостей тіста – родючість і силу.

Часто цей калач клали на голову нареченій і накривали його хусткою у той момент, коли дружба, стоячи на порозі хати, просив у Господа і сватів благословення «молодого князя за стіл завести».

На столі обов’язково стояло «гильце» − гілка сосни, прикрашена ягодами калини, колосками жита і волошками.

Первый свадебный танец молодоженов видео +38096-683-6287 ПП Ваня съемка фото видео на свадьбу Киев

Весільні традиції в Черкасах:
З давніх-давен в українських селах весілля було дуже цікавим. Без благословення батьків молоді не могли одружитися. Та й рідко було, щоб батьки виконували волю дітей, котрі закохувались одне в одного. В основному вони самі знаходили наречену або нареченого для своєї дитини і посилали сватів. Сватів було двоє. Зайшовши до хати нареченої, наречений мовчав, а свати розповідали різні небилиці, поки не переходили до головного: питали, чи піде дівчина заміж за їхнього молодця.

Дівчина весь час мовчала й не підводила очей. А коли її питали, чи піде вона заміж, тоді вона кивала на знак згоди. Якщо парубок їй не подобався, виносила на тарілці гарбуза. За таких обставин старости і наречений хапали свої шапки і тікали геть з дому. А якщо хлопець подобався, вона виносила хустку і подавала її нареченому, а сватів перев’язувала рушниками.

А вже через тиждень до батьків нареченої приходили батьки нареченого і домовлялися, коли справляти весілля. Святкували весілля восени чи взимку, ретельно дотримуючись посту. Визначивши тиждень для весілля, мати нареченої починала переглядати й готувати придане для неї. До моменту заручин воно в основному було вже готове. Адже придане зазвичай починали готувати, як тільки дівчина починала підростати. Проте перевіряли: може, ще щось забули, недодивились. Якщо батьки були багаті, до приданого добавляли подушки, рушники, килими, доріжки й одяг для нареченої. Батько намагався дати доньці корову, коня, землю. Якщо сім’я була бідною, то й придане збирали скромне.

В суботу вранці наречена з старшою дружкою кликали дружок і свах прикрашати «гильце». Всі сідали за стіл і, наспівуючи традиційних пісень, прикрашали зрізану гілку плодового або хвойного дерева приготованими завчасно квітами, пахучим зіллям, стрічками, монетами, а на верхівку прив’язували букетик з колосками. Готову гілочку вставляли в свіжий коровай, і вона стояла на столі впродовж усього весілля. Таку ж гілку прикрашали і в домівці нареченого. Обряд прикрашання «гильця» символізував появу нової сім’ї.

В суботу ввечері всі подруги нареченої збиралися в її хаті. Вони співали пісні, в яких славили дівочу вроду, молодість, вільне життя, висловлювали жаль з приводу розлуки з батьками, родом. У звертанні до мами питали, чи не набридла їй донька своїми примхами. Наречена передавала з гінцем нареченому згорнуту і перев’язану стрічками сорочку, яку вона сама пошила і вишила. Цю сорочку наречений повинен був одягнути на весілля.

У неділю вранці наречену готували до весілля: брат розплітав і мазав медом косу; дружки прикрашали її стрічками, монетами, вкладали часник (як оберіг від напасті), одягали, наряджали у найкращий одяг. При цьому співали про те, що їхня княгиня дуже гарна, а ще буде й щаслива, і прославляли її нареченого.
Весілля в Ковелі +38096-683-6287 відео на Весілля Ковель, фотограф на Весілля в Ковелі

Весільні традиції Миколаєва
Сучасні весільні традиції базуються на стародавніх віруваннях і ритуалах, вони відображають світогляд, мораль, поетичні уявлення, артистичні здібності і багатство фантазії сучасників.

Весільні ритуали, сформовані на традиційній обрядовості мешканців Миколаївського регіону, поділяються на декілька етапів.

Весілля в селах Миколаївської області містило всі відомі весільні етапи: заручини, оглядини, сватання. Саме весілля тривало впродовж трьох днів (п’ятниця, понеділок, вівторок). Наречений їхав до нареченої на конях, потім вони разом ходили по селу і запрошували на весілля. Спеціально для запрошення гостей готувався обрядовий хліб − шишка. На третій день всі запрошені несли до хати, де відбувалося весілля, курок. Жінки готували різноманітні страви з курячого м’яса і подавали до столу, а тим часом відбувалися гуляння: майбутніх молодят катали на конях, потім разом сходилися свати і батьки молодих. Танцювали під гармошку, балалайку, співали обрядових пісень.

Весілля відбувалися найчастіше взимку, тому на столи подавали солоні огірки, капусту, яблука, помідори, пироги, вертути, плачинди. Трохи пізніше до традиційних весільних страв додавалися й приготовані в печі м’ясо і риба, холодець, компот, смажена капуста. Горілку робили з цукрового буряку й називали її сивухою.

Існував також весільний звичай, коли всі незапрошені на весілля мешканці села приходили увечері дивитися на наречену. Для них господарі готували лавиці у дворі. Ці гості танцювали, слухали музику, спілкувалися з молодими, і від цього весілля ставало ще веселішим, наповнювалось сміхом і жартами. Коли батьки запрошували до столу гостей, незапрошені розходилися.

Змінювалися часи, вносилися певні незначні зміни і у весільні обряди. В наш час весільні звичаї і обряди не втратили своєї привабливості, міцно пов’язуючи минулі покоління нашого народу з сьогоденням.

Після укладання шлюбу молодята їдуть до батьків нареченої. Старики радять повертатися до домівки нареченої іншим шляхом, аби все погане, що відбувалося раніше в житті, не повторювалось. Дорогою односельці переливають молодим шлях, а наречений повинен був перенести наречену на руках. Старший боярин кидає гроші тому, хто переливав.

Вдома молодих зустрічають хлібом-сіллю батьки і дідусі з бабусями. Від вулиці до порога дому стелють доріжку і прикрашають її живими квітами. По ній молоді проходять до порога, кланяються дідусям, бабусям, батькам. Після цього молодята приймають вітання і побажання від рідних людей, беруть з рук батьків обрядовий, спечений у домашній печі, хліб з сіллю, цілують його і передають через голову, не озираючись, старостам. З рук батьків беруть по чарці горілки, пригубляють і виливають, теж не озираючись, за спину. Батьки запрошують молодих і гостей до столу. Молодих саджають у відведеному місці за стіл і стелять кожух, а під нього кладуть гроші.
Фото видео на свадьбу Киев недорого +38096-683-6287 ПП Ваня цены свадебная видеосъемка, Киев

Весільні традиції Полтави
Весільний обряд – один з найважливіших етапів людського життя. Українське весілля, насамперед весілля давніх часів, наповнене своїми особливими національними моментами, не тільки відрізняє нас, українців, від світового людського співтовариства, але й фіксує та виявляє нашу неповторність. Сучасні процеси здійснюють вплив і на весільні традиції, які поступово втрачають народну ідентичність. Кожний регіон відрізняється піснями, одягом, правилами поведінки, поданням страв. Хоча одночасно є й багато спільного, тому що людей об’єднує спільна територія.

У Полтавському регіоні дуже розповсюджені були весільні пісні-заспіви, які досі пам’ятають! Це звертання до матері, пісні, котрі виражають повагу до печі, звертання до зятя, сватів, свекрухи...

Є ряд магічних обрядів, направлених на майбутнє щасливе подружнє життя. Нареченій обов’язково плели вінок з різних квітів, і кожна квітка мала своє значення. Часто віночок плели з пташиного пір’я і штучних квітів. Також наречену підпоясували домотканим полотняним рушником, щоб вона достойно продовжила рід.

Коли донька їхала від мами, то в скриню з приданим клали вузликову ляльку – ніби оберіг і подругу для дівчини, котра йде до свекрухи.

Полтавське весілля починалося у середу: випікали весільні короваї, шишки. Короваї пекли і в нареченої, і у нареченого, тому що ці сім’ї поки ще вважалися різними. Під час весілля короваї ставили поряд, що символізувало об’єднання родів.

Коли тісто ще тільки готувалося, співали пісень певного змісту. Діжечку з тістом нагрівали кожухом, аби тісто росло. Затим на цю діжечку саджали молоду – як тісто росте, так і вона примножить рід... Поки короваї пеклися, вбрана наречена ходила по селу і запрошувала людей на весілля. А потім все село співало, гуляло!

Древній весільний обряд в Полтавському регіоні був веселим, яскравим, багатогранним. Хоча на весіллі і плакали – мама нареченої та її дружки, тому що її дівування закінчувалося. Однак свекруха раділа, забираючи невістку в свій дім з приданим.
Весільне відео & відеозйомка Львів | ПП Ваня Відеооператор на весілля Львів, Снятин.

Весільні традиції Тернополя
В переважній більшості на весіллях в Тернопільській області відбуваються, як мінімум, два застілля, а інколи навіть три або чотири. Гостина, як правило, триває досить довго (до двох годин), і столи накривають великою кількістю різноманітних страв. Продовжуються гуляння приблизно до 3-ї або 4-ї години ночі. Після останнього застілля, перед церемонією зняття фати, для гостей і молодих виділяється 2-3 години на танці і різноманітні конкурси.

В деяких районах молодих зустрічають не батьки, а хрещені. Перед гостиною молодята з усіма гостями «пригощаються», прикладаючи чарку до губів.

Коли молоді приїжджають до ресторану, а гості виконують свій обов’язок і вручають весільні подарунки, мами молодят вишитим рушником перев’язують руки молодим і, тримаючи кожна за окремий край, ведуть молодих до столу.

Коли настає час знімати фату – в коло стають і незаміжні дівчата, і неодружені хлопці. В центрі кола стоїть стілець, на ньому обов’язковий атрибут – подушка. Наречений сідає на стілець з подушкою, а старший дружба танцює з нареченою. Наречений, не відриваючись від стільця, намагається упіймати наречену, а дружба з нареченою намагаються від нього втекти. Звичайно, це має символічний характер. Коли, нарешті, полювання на наречену успішно завершено, наречений саджає наречену собі на коліна. Фату знімає свекруха. Наречена по традиції тричі не дається, поки свекруха не зробить їй гарний подарунок. Перед тим, як зав’язати хустку, свекруха обов’язково кладе у волосся нареченій грошову купюру – чим більшу, тим бажаніша для неї невістка. Після цього наречена танцює з усіма членами сім’ї нареченого і дарує їм подарунки.

Потім наречена танцює з дружками і незаміжніми дівчатами, а після них танцювати з нареченою йдуть неодружені хлопці, котрим фату прикладають на плече. Наречений весь цей час сидить на стільці і чекає своєї черги. В останню чергу наречена танцює з нареченим. Під час танцю наречена фатою закриває очі й обличчя нареченого, що символізувало вірність.

Потім наречена кидає фату або весільний букет незаміжнім дівчатам, а наречений весільну підв’язку, зняту з ноги нареченої, − неодруженим парубкам.

Завершується весілля співанням «Многая літа». Після цього, як правило, всі гості розходяться, забираючи з собою солодкі гостинці від молодих.

Відеозйомка весілля Львів lovestory 4 весілля Kyiv +38096-683-6287 ПП Ваня відеоооператор Київ

Відмінності між сучасним і стародавнім весіллям:
Шлюб – це зв’язок між люблячими людьми. І трактування шлюбу зовсім не змінилося з роками, змінюється лише стиль проведення шлюбної церемонії. Багато ідей радикально відрізняються, а інколи вони збігаються одна з одною. Однак очевидно, що для кожної церемонії є неписані правила, яких дотримуються вже багато століть. Це може здатися дивним, але багато ритуалів практикуються як і раніше.

В давні часи шлюб був задуманий як єднання двох сімей. З роками поняття трохи змінилися, але деякі традиції все ж існують досі. Біла сукня, наприклад, означає чистоту нареченої. Фата також є невід’ємним атрибутом весілля. Раніше вважалося, що вона допоможе захистити наречену від злого духа і завадить іншим чоловікам роздобути наречену і розладнати весілля.

Також існує традиція, коли наречений після церемонії несе наречену на руках. Вважалось, що наречена не повинна йти сама, аби не притягувати невдачу. Довгий шлейф нареченої також мав свою символіку. Довжина шлейфа означала соціальний статус і впливовість родини нареченої. Інколи подружка нареченої надягала сукню, дуже схожу на весільну, аби заплутати злих духів та інших чоловіків. Крім того, раніше гості приходили на весілля не лише аби підтримати нареченого і наречену, але й тому, що вони вірили, що доторкання до нареченого і нареченої приносять удачу.

Межа між сучасним і старовинним весіллям дуже тонка, і досі існує безліч стародавніх традицій, яких молоді люди дотримуються й нині. Весільні сукні можуть змінюватися з часом, однак деякі частини церемонії залишаються незмінними. У нашому сучасному світі люди доволі поверхово ставляться до весіль і нічого не змінюють. Навіть якщо це весілля відомих людей, традиції як і раніше зберігаються. Сучасне весілля все ще є союзом, який скріплює двох людей і об’єднує дві долі в одну.

Відеозйомка весілля Ковель 096-683-6287 ПП Ваня відеооператор на весілля Шацьк Луцьк

Зовсім не секрет, що іноді шлюб виявляється важкою роботою, але коли ви відчуваєте занадто сильний тиск і невдоволення, поверніться думками у стародавні часи та радійте, що вас не торкнулися варварські та жорстокі звичаї давніх часів!

Полігамні шлюби. Такими вважаються шлюби, коли чоловік має принаймні двох дружин. Не існувало майже ніяких обмежень. Єдиною умовою було, щоб чоловік був спроможний на гідному рівні утримувати всіх своїх дружин. Чим багатшим був чоловік, тим більше дружин він міг привести у свій дім. Вважалося, що дівчатам, які вийшли заміж за такого чоловіка, надана велика честь. А дружина, яка подарувала своєму чоловіку першого спадкоємця, жила в почесті і користувалася багатьма привілеями. Соломон, наприклад, мав 700 дружин, у Гедеона були десятки, а Яків мав усього двох (слабак!).

Причин полігамії існувало досить багато. Крім прагнення до різноманітності, велику роль відіграє той факт, що в тяжкій праці жінки старіли значно раніше чоловіків. Володіння кількома дружинами часто вигідне ще й тим, що в особі своїх дружин чоловік набуває більше робочої сили, і це звільняє його від необхідності працювати. Від декількох дружин народжується більше дітей, а діти, виростаючи, також стають додатковою робочою силою. Дочки, виходячи заміж, теж служили предметом продажу, тому що за них платили батькові.

Комора — цикл обрядів шлюбної ночі, що складався з двох частин: перша включала обряд перевдягання молодої, чипчини, вивід її до гостей, власне комора, демонстрацію цнотливості (перезву); друга — приєднання невістки до родини чоловіка, розпалювання печі, готування обіду, частування свекрів. Закінчувалося весілля розподілом короваю та обдаруванням молодих і родини нареченого. Подекуди завершальний весільний обряд мав назву пропій або придана (переважно в районах з російським населенням).

Наступного ранку дотримувалися ряду обрядів, в основі яких лежала віра людей в особливу силу молодої. В їх числі митвини — ходіння молодої по воду, вмивання та скроплення всіх оточуючих; биття каші — ритуальне приготування каші, її "продаж" гостям та обсівання нею двору й худоби.

Фотограф і відеооператор на весілля:

• відеозйомка і фотозйомка весіль, Lovestory, кліпів, свят в дитячому садку, вечірки, день народження Київ
• архітектура, інтер'єри, fashion, фотосесії
• предметна фотозйомка, зйомка реклами
• професійна фото відеозйомка корпоратива у м. Рівне, Луцьк, Львів
• фото відео зйомка на випускний.